Підходи до діагностування соціальної ефективності менеджменту Незважаючи на науково-технічний прогрес, вдосконалення технічного оснащення підприємств, зростає роль персоналу в успішній діяльності компаній. Тому виділяють соціальну ефективність у менеджменті, яка характеризує ступінь задоволеності працівниками своєї роботи та її вплив на продуктивність праці персоналу. На сьогоднішній день існує ряд наукових праць щодо ефективності, серед яких найбільш відомими є Хміль Ф.І., Рульєв В. А., Афанасьєв М.В., Ядранський Д.М. і т.д. Більшість з них аналізуючи ефективність досліджують виключно економічну сторону цього поняття, результат діяльності підприємства загалом (або результативність роботи персоналу). Тому, вітчизняними науковцями, тема соціальної ефективності залишається бути недостатньо проаналізованою. Через недостатню розробленість поняття соціальної ефективності у вітчизняній науці немає єдиного визначення, а трактується кожним науковцем по своєму: соціальна ефективність менеджменту - ступінь досягнення вставлених цілей, певного соціального ефекту у відсотковому або абсолютному виразі (як конкретний результат відносно персоналу або споживачів та оточення підприємства, що отримали вигоду). (Касьянова Н. І.); соціальна ефективність управління - відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників. (Хміль Ф.І.); соціальна ефективність управління – це вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на працівника під час виконання його службових обов’язків (Ядранський Д.М.). Один з підходів до визначення соціальної ефективності менеджменту стверджує, що на перший план управління висувається питання: як при обмежених ресурсах якнайповніше задовольнити потреби персоналу підприємницької структури (мікрорівень) та всіх членів суспільства (макрорівень). Тим самим підкреслюється “джерело” такої ефективності – дія соціально-виробничих чинників, які мають не тільки економічний, але й соціальний вплив. Протилежний до цього підхід стверджує, що соціальні ефективність управління є допоміжним поняттям до загальної економічної, і відображає вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо. Вітчизняні науковці загалом виділяють такі показники, що характеризують соціальну ефективність управління: якість трудового життя, динаміку реальної заробітної плати, зміст та умови праці, плинність кадрів, соціально-психологічний клімат в колективі, гарантії зайнятості на тривалий період, стабільність кадрового складу, можливість навчання та професійно-кваліфікаційного росту, рівень соціального страхування та наявність соціальної інфраструктури. Дані показники важко піддаються вимірюванню через суб’єктивізм сприйняття зовнішнього середовища керованою та керуючими системами. Афанасьєв М.В. висловив думку, що ефективність соціального управління можна досить точно визначити і зміряти, досліджуючи ланцюг "мета – результат - витрати". При зіставленні результату з витратами ставиться задача: показати ступінь економічності управління, тобто дати відповідь на питання, "ціною яких витрат було досягнуте дане наближення до мети". Тоді під ефективністю слід розуміти як ступінь досягнення мети, так і ступінь економічності витрачання ресурсів. Чисто економічні критерії перетворюються на соціальні: переплітаючись один з одним, вони утворюють єдину систему критеріїв і показників ефективності суспільного виробництва. Кінцевий ефект (результат) є швидше орієнтиром в системі оцінки ефективності управління, ніж безпосередньо кількісним показником. Доктор соціологічних наук, Ядранський Д.М. проаналізував вплив соціальної ефективності управління на суб’єктів праці, й дійшов висновку, що з одного боку, людина (працівник) намагається зберегти власні сили та використовувати їх максимально раціонально, максимізуючи цим почуття фізичного задоволення, а зрештою – соціальну ефективність. З іншого боку, керівництво намагається заб...